Ядерна енергетика як галузь промисловості існує тільки завдяки державній підтримці, тобто завдяки фінансуванню її суспільством.
Ядерна енергетика – це не тільки непомірно дороге будівництво енергоблоків, але й величезні витрати на виведення станцій з експлуатації після закінчення терміну їхньої роботи, а також будівництво та обслуговування протягом сотень років сховищ відпрацьованого ядерного палива та відходів, помножені на коштовні витрати по забезпеченню безпеки цих об’єктів. Одне з багатьох досліджень проведене Грінпіс Росія демонструє як дотується ядерна промисловість в Росії.1
Якщо врахувати витрати на довічне захоронення відпрацьованого ядерного палива і амортизаційні та страхові відрахування в ціні за електроенергію, атомна енергетика втратить конкурентноздатність. На жаль, значні інвестиції в атомну енергетику, які планує уряд України, призведуть тільки до погіршення ситуації в енергетиці, економиці та охороні довкілля.
ЯДЕРНА ЕНЕРГЕТИКА ВИЧЕРПУЄ СВОЇ РЕСУРСИ
Уран є основним компонентом для вироблення ядерного палива. Використання цього ресурсу не є необмеженим. За даними Агенства з ядерної енергетики (NEA) і Міжнародного агенства з атомної енергетики (IAEA), загальні доступні резерви урану складають 3,5 млн тонн з урахуванням гарантованих і додаткових оціночних резервів, які можна добути за ціною $80 за кілограм.
Сучасні потреби в урані складають близько 67 000 тонн на рік, тобто його резервів світові вистачить на 50 років.
Значну частину уранових рудників уже вичерпано. Це стосується Намібії, Південної Африки, Казахстану та Австралії.
ЯДЕРНА ЕНЕРГЕТИКА ЗУМОВЛЮЄ ПРОБЛЕМУ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ
У процесі виробництва електроенергії на АЕС утворюються радіоактивні відходи, які залишатимуться небезпечними десятки тисяч років. Досі не існує безпечної технології утилізації, переробки та захоронення радіоактивних відходів.
Збільшення кількості блоків на українських АЕС та продовження строку експлуатації існуючих блоків, як заплановано урядом України в Енергетичній стратегії розвитку ПЕК до 2030 року призведе лише до збільшення радіоактивних відходів і нових ризиків для населення.
У місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області накопичено 42 млн тонн радіоактивних відходів, які лишилися місту після виробництва зі збагачення урану. Урядова програма з безпечного захоронення відходів чинна з 2003 року, але досі нічого з передбаченого нею не виконано, більше того, знайдені нові радіоактивні захоронення на території міста.
Всього Україна накопичила 120 млн м3 твердих та рідких відходів. Переробка 1 дм3 за світовими цінам коштує $50. Це означає, що Україна має витратити не менше $60 трлн. на умовно безпечне зберігання цих відходів. Таким чином, проблема перекладається на майбутні покоління.
ЯДЕРНА ЕНЕРГЕТИКА НЕБЕЗПЕЧНА
Сьогодні не існує жодного безпечного атомного реактора. На багатьох АЕС світу в результаті технічного дефекту чи людської помилки трапляються інценденти, що можуть призвести до аварії. Наслідки аварії на атомній станції значно перевищуватимуть матеріальні чи людські втрати, спричинені аварією на будь-якому іншому енергетичному об’єкті. За даними Державного комітету ядерного регулювання України на українських АЕС кожного місяця відбуваються 2-3 порушення у роботі реакторів.2
Витрати на підвищення безпеки реакторів роблять атомну енергетику ще дорожчою і все одно не гарантують повної безпеки.
Історія ядерної епохи – це історія катастроф.
Наведемо лише кілька прикладів.
Селафілд/Великобританія, 10 жовтня 1957 року
На першому реакторі Віндскейл, де відбувався процес обробки плутонію, сталася пожежа. У результаті значна хмара радіоактивних речовин потрапила в повітря. Радіоактивні хмари пройшли через усю Європу до Швейцарії. У Британії довелося вилити тисячі тонн зараженого молока.
Киштим/СРСР, 29 вересня 1957 року
Поломка охолоджувача в колекторі рідких відходів зумовила пожежу. Ємність з відходами вибухнула, відкинувши 2,5-метрову бетонну кришку з підземного бункеру. Стався викид 7080 тонн високорадіоактивних речовин. Унаслідок аварії виявилися зараженими тисячі квадратних кілометрів поверхні землі. Катастрофа була засекречена. Назви 30 сіл та невеликих міст зникли з мап.
Харрисбург/США, 28 березня 1979 року
Поєднання людського фактору та технічних недоліків призвело до того, що частково розплавилася активна зона другого блоку реактора електростанції в Тримайл-Айленді. Стався викид радіоактивних газів, було евакуйовано 3,5 тисячі дітей та вагітних жінок.
Чорнобиль/Україна, 26 квітня 1986 року
Під час випробувань нової системи безпеки 4 блоку Чорнобильської АЕС низка помилок операторів АЕС призвела до того, що стала плавитися активна зона реактора. Вибух пари зірвав 1000-тонну кришку реактора. Радіоактивні хмари дійшли до Європи. В Україні та Белорусі виявилися зараженими 160 тис. км2 території. В колишньому СРСР від аварії постраждали 9 млн людей.
Токаимура/Японія, 30 вересня 1999 року
На заводі з виготовлення ядерного пального два робітники, нехтуючи нормами безпеки, змішали у контейнері занадто велику кількість розчину рідкого урану. Почалася ланцюгова реакція, утворилися радіоактивні продукти розпаду. Двоє робітників, що отримали високу дозу радіації, через місяць померли у лікарні. Близько 400 місцевих мешканців зазнали впливу радіаційного випромінювання.
СКІЛЬКИ АЕС ПОТРІБНО ЗБУДУВАТИ, ЩОБ ПРИЗУПИНИТИ ЗМІНУ КЛІМАТУ?
У найближчі десятиріччя для захисту клімату Землі треба скоротити викиди на 80%. Для цього потрібно побудувати близько 2000 нових атомних станцій потужністю 1000 МВт кожна.
Нерозмірними виглядають темпи, за якими треба скорочувати викиди, і темпи побудови нових АЕС.
Навіть для підтримки існуючого (2000 р.) рівня викидів СО2 від виробництва електроенергії у світі потрібно побудувати 2500 гігаватних реакторів до середини сторіччя. Тобто у період з 2010 до 2050 десь на Землі мають підключати новий ректор кожні 6 днів.4
Зараз на планеті працює 437 реакторів. Рівно стільки скільки й 10 років тому.
Інтенсивне розширення атомної енергетики вимагатиме усунення політичних перешкод – мораторіїв на будівництво нових АЕС.
Також не треба забувати, що масштабна розбудова нових атомних блоків зумовить катастрофічне накопичення радіоактивних відходів.
Сподівання вчених на появу у найближчі роки реактора нового покоління виглядають нереальними. Багато слів та заяв, але фактично такого реактора не існує.
Зважаючи на обмеженість фінансів, значні інвестиції в атомну енергетику призведуть до погіршення ситуації з розвитком відновлюваної енергетики, яка набагато дешевша та екологічно безпечніша.
В контексті ситуації в Україні, згідно з планами уряду щодо побудови нових 22 блоків та подовження роботи існуючих блоків понад проектний час, більшість фінансових потоків з державного бюджету будуть направлені на атомну енергетику, а не на програми енергозбереження, ефективного використання енергетичних ресурсів та стимулювання розвитку відновлюваної енергіїї.
АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА Є ДУЖЕ ВРАЗЛИВОЮ ДО ПОТЕПЛІННЯ, ЩО СТАВИТЬ ПІД ЗАГРОЗУ МОЖЛИВІСТЬ БЕЗПЕЧНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕАКТОРІВ
АЕС потребує воду для охолодження реакторів. Зі зміною клімату і частішими випадками спекотних днів, виникають проблеми для работи АЕС. В 2003 році, коли в Європі температура повітря досягала 40°С, 17 реакторів працювали на знижених потужностях або були повністю вимкнені. В результаті для задоволення потреб в електроенергії Французька енергетична компанія була змушена купляти електроенергію в сусідніх державах, де ціна зросла в 10 разів. В результаті державна енергетична компанія додатково витратила 300 млн. євро з бюджету.
Правила експлуатації ядерної електростанції вимагають, щоб температура води, що використовується для охолодження реактора, не перевищувала 30°С. Але температура в річках під час спекотних днів досягає цієї позначки, що ставить під загрозу можливість охолодження реакторів. У 2003 році приміщення реактора ядерної станції в місті Фесенеме в французькій області Ельзас протягом 5 днів поливали ззовні водою, бо температура в реакторному залі дійшла до 48,2°С із максимально допустимою в 50°С. Адміністрація вдалася до такого кроку бо не знала що ще вигадати для підтримки температури у нормі.
Р.S. В Програмі розвитку ядерної енергетики в Україні до 2030 року, затвердженої Верховною Радою України, ні 5 ні 6 енергоблоків РАЕС не має, як і самої згадки про місто Кузнецовськ і його подальшу долю. Для продовження ресурсу нині діючих блоків РАЕС потрібно буде провести референдум, який матиме позитивний результат. Враховуючи, що населення Володимирецького, Зарічненського і Маневицького районів ніяких пільг крім радіації від АЕС не має, розраховувати на підтримку ідеї продовження експлуатації блоків по меншій мірі наївно. Тим більше, що не є секретом, що адмін персонал РАЕС продовжує виплачувати собі разові премії в сумі 250 тис. грн. (дані Контрольно - ревізійного управління Рівненської області).